За гаєм, під високим струнким деревом жила коза з козеням. Одного весняного дня пішли вони на лужок, щоб поїсти маленьких пахучих квіточок і запашної травички. Коли вони прийшли, козеня побачило сірого пухнастого зайчика, який їв траву. Козеня підійшло і привіталося. Воно було дуже раде, що знайшло собі такого друга. Воно запросило зайчика до себе у гості. Коза посадила його за стіл, напоїла теплим молоком, нагодувала свіжою зеленою травицею.
Кожного дня козеня прибігало на лужок, щоб погратися з зайчиком. Вони стали великим приятелями.