Одного разу далеко-далеко, в казковій країні з високими горами, з зеленими луками, прозорими струмками жили-були три брати козлики. Прізвище у них у всіх було Граф. Найстаршого брата звали Величезний Козел Граф, середнього – Середній Козел Граф, а молодшого – Маленький Козел Граф. Жили вони на маленькій галявині посеред дрімучого лісу. Літо видалося того року посушливим, і брати швидко вискубали всю траву на своїй галявині. Що було робити далі? І вони вирішили піти пошукати собі прожиток. Йшли вони, йшли і прийшли до широкої і глибокої ріки. На протилежному березі ріки брати-козлики побачили соковитий, зелений луг.
– Як гарно! – вигукнув Маленький Козел Граф. – Коли ми з’їмо цю траву, ми станемо товсті-претовсті.
– Так, ти правду кажеш, – відповів Середній Козел Граф.
– Ходімо туди швидше, – запропонував Величезний Козел Граф.
Але вся справа в тому, що під мостом, через ріку, жив троль. Але це був не такий троль, якого ви собі уявляєте в вигляді маленького доброго чоловічка, а навпаки, цей троль був з величезною потворною головою, з довгим заплутаним волоссям, з жахливими, палаючими люттю очима, червоним носом, великими іклами і гострими кігтями. Це був дуже злий і страшний троль. Він сидів під мостом і охороняв його.
Три брата з сумом подивилися в бік моста.
– Як же бути з тролем? – прошепотів Маленький Козлик Граф.
– Так, як нам бути? – запитав Середній Козел Граф.
– У мене є план, – відповів Величезний Козел Граф.
Брати трохи порадилися, і Маленький Козлик Граф пішов до моста. Не встиг він вступити на першу колоду, як злісний троль вискочив з-під моста і кинувся на нього.
– Хто ти такий? – заревів він моторошним голосом. – І чому ти ходиш по моїм мостом?
– Я Маленький Козел Граф. Я хочу перейти по твоєму мосту ріку, щоб дістатися до зеленого соковитого луга на тому березі.
– Коли так! – зареготав троль. – За це я тебе зараз з’їм.
– Ой, будь ласка, не треба, не поспішай! – благав Маленький Козел Граф. – Чому б тобі не почекати іншого козла, він більший, грубший і смачніший за мене.
– Мабуть, ти правий, – сказав троль, – проходь на другий берег і не заважай тут.
Ледве Маленький Козлик перебіг міст. Середній Козел Граф вирушив назустріч тролю. Не встиг він пройти і третини шляху, як побачив троля.
– Хто ти такий? І що ти робиш на моєму мості? – закричав він.
– Я Середній Козел Граф, і я проходжу по цьому мосту на інший берег цієї ріки.
– Ого! Я тебе зараз за це з’їм, – загарчав троль.
– Не роби цього. Почекай трохи. Зараз по цьому мосту піде ще один козел. Він набагато більший і смачніший за мене, – сказав середній брат.
– Ну, гаразд, проходь швидше, – відповів троль.
Настала черга йти по мосту Величезному Козлу Графу. Не встиг він дійти до середини моста, як назустріч вискочив троль.
– Хто ти такий? І чому ти стоїш на моєму мості?
– Я – Величезний Козел Граф і хочу пройти на другий берег ріки.
– Коли так! То Тебе я і виглядаю, щоб з’їсти, – зареготав троль.
– А я прийшов сюди, щоб тебе провчити, – відповів старший брат і буцнув злого троля рогами так, що той звалився з мосту в воду і потонув.
А Величезний Козел Граф спокійно перейшов на другий берег, де на зеленому соковитому лузі його чекали брати.
Незабаром, коли люди дізналися, що троля більше немає, вони стали селитися поруч з мостом, нічого не боячись, а три козла Граф їли соковиту траву і ставали все більшими і товстішими.