Було у бідняка троє синів. Підросли сини, батько їм і каже:
– Ідіть вчитися ремеслу, без ремесла і вміння, погано вам у житті доведеться.
Пішли сини з дому, довго навчалися, а коли повернулися до рідних країв, кажуть батькові:
– Тепер ми стали людьми майстерними і зможемо собі на життя заробити.
Батько зрадів синам, поспішає їх почастувати. Взяв він яйця і почав готувати яєчню. А старший син йому каже:
– Відпочинь, батьку. Я тепер кухар, в одну мить яєчню засмажу. А ти йди стань біля воріт і чекай.
Розпалив старший син жаркий вогонь із виноградного листя і, коли яєчня засмажилась, як ударить кулаком по ручці сковорідки: яєчня вилетіла в трубу і прямо до батька на тарілку хляп!
Батько дивується такій спритності, не надивується.
Сіли вони за стіл. Раптом біля воріт вершник зупиняється – просить коня підкувати.
– Це, тату, моя справа, – каже середній син. – Я коваль.
Взяв він підкову, засунув її у вогонь і каже вершникові:
– Візьми трохи назад та й скачи щосили у бік до воріт.
Кинувся вершник до воріт, а середній син підкинув підкову, та так спритно, що та прямо на кінському копиті опинилася.
Батько дивується такій спритності, не надивується..
Тут раптом град почав падати. Злякався батько: зараз усі посіви поб’є.
Молодший син на це каже:
– Тепер, тату, моя черга показати, чому я вивчився.
Схопив він палицю і ну битися з градом. Кожну градинку на льоту розбив. Не долетів град до землі, не занапастив урожаю.
Радіє батько – ось якими вмілими та майстерними стали його сини!