Жили собі дід та баба, мали вони двох синів. Жили вони бідно, та мали невеличкий сад. А в сусідстві жив багатий дядько. Якось синам захотілося м’яса. От вони й кажуть батькові:
— Ой, батьку, дуже нам м’яса хочеться.
— Так нема в нас.
А трохи згодом батько каже:
— Слухайте! Є у мене одна думка.
А сам пішов до сусіда і купив бичка. Дав гроші та й каже сусідові:
— Ось тобі гроші, а я коли захочу, тоді й заберу бичка.
— Діло твоє.
Діждалися ночі. Батько й каже синам:
— Ходімте до сусіда бичка красти!
Вивели крадькома того бичка, а до ранку зарізали. Мати м’яса наварила, а батько каже:
— Давайте поважимося, щоб потім знати, хто від м’яса більше потовстіє.
Так і зробили. Побачили, що сини ні на грам не погладшали, а батько став гладким, як кабан.
— Оце, сини, знайте, я їв своє м’ясо, а ви крадене. Тому ви і не погладшали від чужого добра.