На празник ходять старці по хатах, щоб набрати колачів. Як надають люди, то на цілу зиму їсти буде. Підійшов старець до їдної хати. Дядько виноси калач. Старець колач у мішок та й іде. А дядько здоганяє і питається:
— Що, мой, треба сказати?
— А що ти хтів?
— Я хтів, — каже, — щоб ти сказав «спасибі».
— Ти ще хотів «спасибі»? Та це ж такий день, що в кожній хаті дають колачі. Не ти даси, то другий дасть.
Та й пішов старець. А дядько перебіг городами до другої хати, одягнув чужий чугай, другу шапку та й чекає старця. Підходи старець до хати, а дядько виходи до старця — і в морду, в морду. Старець у крик:
— За що ти мене б’єш?! А дядько й каже йому:
— А ти не знаєш, що на празник б’ють? Це такий день. Як не я буду бити, то другий буде. На такий день всі дають.