В одному селі жили чоловік і жінка, мали вони семеро маленьких дітей. Жили разом із старими батьками в маленькій хатині. Життя було бідне і дуже важке. Не витримав взимку чоловік, коли цілими всі в хаті, вирішив піти до
батюшки з таким запитанням:
— Що мені батюшко робити?
— Заведи в хату козу, — порадив батюшка.
Виконав пораду чоловік, завів у хату козу, життя стало ще гіршим. Коза мекала, діти ганялися за нею. Прожив так чоловік два тижні, пішов знову до батюшки і каже:
— Жити стало ще гірше, що робити?
— 3аведи в хату собаку, — відповів священик.
Виконав пораду чоловік, завів собаку, стало ще гірше: коза мекає, собака гавкає і ганяє козу. Через тиждень пішов знову до церкви за порадою, що робити далі.
— Заведи в хату ще й порося, — сказав батюшка.
Пішов зажурений чоловік додому. В надії на покращення життя і завів порося. Жити стало неможливо. На другий день пішов до батюшки і говорить:
— Коза мекає, порося хрюкає, собака гавкає, ганяється за козою і поросям, діти плачуть. Не можу витримати такого життя. Не повернуся додому!
Посміхнувся батюшка до нього і говорить:
— Іди додому чоловіче і виведи з хати козу, собаку і порося.
Виконав цю пораду чоловік, вивів з хати козу, собаку і порося. Жити зразу ж стало легко і спокійно. Діти пораділи, жінка посміхається, старенькі батьки полегшено зітхають. Поспішив він до батюшки із радісними словами:
— Спасибі вам батюшко! Як на світ народився.