Одного разу ведмідь витягнув з озера рибацьку сіть.
У ній заплутався карась. Ведмідь хотів його з’їсти. А карась проситься:
— Ти,— каже карась,— живеш на землі, а я у воді. Так давай поміняємось. Ти полізеш у воду, а я залишусь на землі. Хто з нас довше витримає? Якщо я скоріше помру, ти з’їси мене.
Ведмідь погодився. Зайшов у воду і опустився на дно. А карась залишився на березі.
Довго ведмідь кріпився у воді. Почав задихатися. Виринув і вискочив із озера.
Відпочив трохи. Пішов дізнатися, чи живий карась.
А той собі лежав спокійно і спав.
Ведмідь розсердився на карася. Вдарив його лапою і пішов геть. Карась став плоским, схожим на корж. А колись, казали старі люди, карась був круглий, як куля.