Жили собі два брати. Один із них був бідний, а другий — багатий. Багатий брат був дуже скупий. Він зовсім не хотів допомагати бідному братові. А бідний брат був дуже добрим. У нього не було нічого, крім верби, яку посадив.
Верба росла швидко і була дуже красивою. Хто не проходив мимо неї, то все задивлялися на її красу. Верба росла не простою, а чарівною .Вона говорила до бідного брата:
— Почекай, і в тебе на подвір’ї буде свято.
Багатому братові заздрісно стало, що в бідного брата росте така чарівна верба. От він і вирішив уночі зрубати цю вербу. Коли багатий брат підійшов до неї з сокирою, то здійнявся такий сильний вітер, що не міг він встояти на ногах. А тут і верба почала бити його своїми вітами. Як не старався багатий брат вирватись з обіймів верби, та все було марно. Верба все дужче й дужче захоплювала його своїми вітами. Багатий брат подумав, що тут йому і кінець.
Раптом верба промовила до нього суворим голосом:
— Якщо ти не поділишся зі своїм добром з бідним братом, то ти загинеш.
Багатий брат злякався і погодився з вербою. Тільки тоді вона його відпустила. Вранці багатий брат пригнав до бідного брата корови, вівці, коні. Бідний брат дивується, що сталося з його братом. А верба щасливо усміхається йому своїми вітами.