Біля села — поле. Широке-широке, оком не окинеш. Дивилися дітлахи вранці, як люди орють його. Дивились опівдні — як засівають добірним зерном.
А ввечері, коли з поля додому прийшли натомлені люди, діти спитали в них:
— Навіщо від зорі до зорі працювати? Адже на землі й травичка зелена й квіти гарні самі ростуть.
Люди посміхнулись і так відповіли дітям:
— Тому ми весь день у полі робили, що одну мудрість знаємо: «Не земля родить хліб, а руки».