Були собі дід та баба, і було в їх семеро овець, курочка рябенька і песик Левонтович. От сидять вони та й кажуть: «Якби це хто нам заспівав — оддали б йому овечку». А вовк підслухав, іде та:
— Із горки на горку дворець,
У діда, у баби семеро овець,
Курочка рябенька, песик Левонтович,
[Віддай, діду, овечку].
— Оддаймо, діду, йому овечку. Взяли і оддали.
Приходе вовк і на другий день:
— Із горки на горку дворець…
Та так ходив, аж поки всіх овець не переносив, і курочку рябеньку, і песика Левонтовича. Іще іде:
— Із горки на горку дворець,
[У діда, у баби семеро овець,
Курочка рябенька, песик Левонтович,
Віддай, діду, бабу].
Дід слухав, слухав, взяв бабу і оддав. Одніс вовк бабу. Ще приходе:
— Із горки на горку дворець…
Думав дід, думав; нічого дать. Взяв і вийшов сам. Вовк і його з’їв.