Жила в лісі коза, і було в неї семеро козенят. Коли коза ходила в ліс пастись, дітей залишала самих вдома і наказувала, щоб нікому дверей не відкривали.
Одного разу вовк підслухав, яку пісеньку співає коза, щоб козенята відчинили двері. От пішов він до коваля, скував собі тоненький голос, як у кози, і прийшов до козенят. Козенята не впізнали, хто співає, і відкрили двері.
Вовк з’їв шестеро козенят, а одне маленьке сховалося. Коли коза вернулася додому, козеня все їй розказало. Коза, не гаючи часу, пішла шукати вовка. Коли знайшла, то розпорола живіт рогами і козенята вилізли звідти живі і неушкоджені.
Стали вони жити так, як і жили до цього часу.