Голодний вовк шукав собі здобич. Куди не поткнеться, скрізь ворота закриті і собаки злющі. А коло крайньої хати собак не було. Він підійшов до вікна і слухає, що в хаті робиться. А там дитя плаче, а баба йому каже:
— Цить, не плач, а то віддам тебе зараз вовкові.
А той зрадів, облизався, налаштувався їсти. А дитятко замовкло.
— Мій маленький розумнику! Не віддам тебе вовкові. От він поганець хоче тебе з’їсти. Зараз візьму кочергу та й розіб’ю йому голову.
Вовк злякався та й бігом від хати. Біжить і думає: «От люди, кажуть одне, а роблять інше».