Був де не був один ґазда, котрий мав дуже файну жону. Мав біду, бо до його жони ходив піп.
Ґазда був хитрий чоловік. Він знав, що його жона любиться з попом. Знав і те, що піп підговорює її, аби убила свого чоловіка. Пан превелебний обіцяв її взяти до себе на фару служницею. Та чим міг собі чоловік зарадити — з попом ключку тягнути боявся. І він думав, доки не придумав, як хитро проучити і жону, і попа.
А були вже сінокоси. Жона заспала на сіні, і чоловік надумав нашептати їй свої думки. Ліг коло неї і почав їй на вухо говорити: «Ти би хотіла свого чоловіка отруїти. На твоїм поді буде сам господь бог і він тобі порадить як чоловіка скітити».
Жона пробудилася і подумала, що то їй такий сон приснився. А жони вірять всяким снам. Подумала вона, що вечором піде до бога та узнає, що їй робити із чоловіком, аби його позбутися.
А газда ввечері поліз на під, завився у білу плахту, надів на голову решето і став у темному кутку. Чує, що і жона лізе по драбині. Закашляв, аби знала в котрий бік іти.
Вилізла жона на під і втямила щось біле. Впала на коліна, перехрестилася:
— Господи! Раба твоя чекає на твоє слово. «Бог» проговорив до неї:
— Жоно, ти би хотіла стратити свого чоловіка, чи не так? Ти його отруїш, лише давай йому їсти чорні кури. Він осліпне, а потім і вмре.
Жона каже:
— Господи! Най збудеться слово твоє і моя воля. Почала жона молитися, а «бог» ще раз сказав:
— Та запам’ятай: най твій чоловік їсть много чорних курей, та всліпне і вмре… А тепер біжи геть, бо мені ніколи. Я тримаю цілий світ, і мені ніколи з глупою бабою дорогий час тратити.
Жона ще раз поцілувала «господа бога в «лице», перехрестилася і пішла.
Злізла з пода і вже не годна спати. Зібралася — і просто на фару. Говорить попові:
— Сон мені приснився, дуже красний сон! Що я буду з самим господом богом говорити, на поді під решетом. І я на зорях полізла на горище і справді увиділа господа бога. Стала я перед ним на коліна, перехрестилася, і поцілувала в лице. І він мені вповів, як отруїти чоловіка… Треба ’го кормити чорними курми та всліпне і умре.
Піп зрадувався:
— Но, тут маєш дві стівки, купуй чорних курей, вари йому, хай швидко здихає…
Купила ґаздиня чорну курку, зварила і понесла чоловікові на поле.
— Приготувала я тобі добрий обід. Сідай і їж.
Газда досита наївся курячого м’яса, відпочив і далі косив…
Відтоді жона різала чоловікові чорні кури і придивлялася, коли вже осліпне…
Ґазда приробився, припораївся, аби мав час, а потім говорить жоні:
— Йой, небого, мені затягає очі, якось не виджу… Жона радується і ще ліпше силує чоловіка їсти чорні кури.
Осліп ґазда, нічого не видить. Коли йшов вон, просив жону: — Виведи мене вон, бо нічого не виджу. Вона пальцями шуркає йому в очі, айбо він так тримався, що й не кліпнув…
Жона повірила, що її чоловік осліп і побігла до попа:
— Пане превелебний, уже можете сміло ходити до мене! Чоловік осліп! Я ’му шуркаю в очі, а він і не кліпає…
Перевірив ґазду й піп, шуркав йому пальцями в очі, але той тримався.
Жона рада, що сталася її дяка. Весела, аж співає. Наварила пирогів і поклала на стіл сперед попа. Піп гостився. Як погостився, сів в закутину, доки ґаздиня пішла подоїти корову.
Чоловік, коли видів, що жони нема в хижі, зайойкав:
— Марьо, я би йшов вон, виведи мене…
Піп боявся видати себе і не вів чоловіка. А той встав з постелі і хапаючись руками, трапив на попа, держить в руках і звідає:
— Хто ти?
Піп мовчить. Тоді ґазда — п’ястуком по голові бах! А далі кинув попом у стіну, раз, другий раз… І забив попа на смерть…
Як піп уже не дихав, чоловік взяв пиріг і засунув мертвому в рот і так лишив ’го…
Вернулася жона з стайні, глипне на попа: пиріг в роті, горі стіною стоїть піп і не дише… Зайойкала:
— Боже мій, боже, що тепер вчиню?! Чоловік озвався:
— Що сталося, Марько?
— Йой, неборе, мара нагнала попа… Я дала йому пирогів їсти та пирогом вдавився… Тепер і ти сліпий, і попа мара взяла. Що я вчиню?!
— Біда, небого… Коби хоч я видів…
І смутно підпер голову на лікті… Жона ходить по хижі, руки ламає і йойкає…
— Небого, Марьо… Здається мені, коби я промив очі росою, то би-м провидів.
— Й, коби мамка божа дала, аби ти провидів!
Щиро взяла його під руки і вивела з хати і почала протирати росою очі… Так промивала йому пару разів. Ґазді надоїло і говорить:
— Жоно, видиться мені, уже мало виджу. А жона ще май зачала протирати…
— Йой, Марько, вже виджу добре! Цілком виджу!.. Ану поведи мене, де є піп…
Пішли до хижі, а піп горі закутиною приперся на стіну і стоїть, пиріг в роті закусив.
— Йой, небого, право тебе піймає… Жона перестрашена руки ламле:
— Що робити? Що робити, аби мене суд не піймав? Чоловік подумав і каже:
— Дай мені дві стівки, і суда не буде…
Жона вдячно вийняла з лади гроші і дала чоловікові. А той потяг попа в рупу, аби скріп… Як скріп, вночі поніс його у корчму, поставив горі дверима і гойкає:
— Пане арендашу! Корчмар озвався:
— Хто там?
— Я і пан превелебний.
— Що вам треба?
— Ми б хотіли паленки випити.
Корчмар загнав хлопчика втворити двері. Дітвак відімкнув двері, а піп впав на нього і прислопанив… Хлопчак почав пищати під попом…
Корчмар прискочив — і бух, бух попа…
— Арендашу, що ви робите?! Та ж ви убили чоловіка!
— Як убив?
— Позирайте: мертвий — і потормосив попом. Той і не кивнувся…
Напудився корчмар:
— Пане ґаздо, пане ґаздо, що тепер буде? Чиніть так, аби мене право не піймало, я заплачу вам, скільки хочете…
— Давайте дві стівки.
Корчмар радо відлічив дві стівки, а газда струтив попа на плече і поніс в кукурудзяне фарське поле… Наламав повні бесаги струча і повісив попові на шию. Підняв попа стоячи і гучачи кукурудзою.
Слуги-сторожі вчули і кричать:
— Стій, хто то?
Чоловік не озивається, лиш несе попа далі.
— Стій, бо стріляю!
Чоловік нічого… І стрілив сторож у попа. Тоді чоловік кинув попом в кукурудзу і втік. Обійшов навколо поле і прийшов до слуги:
— Чому ви стріляли?
— Хтось високий йшов кукурудзою, я кричав на нього, а він не став, і я стрілив.
— Ану, ходім, хто ото був?..
Пішли на те місце, видять: піп лежить на землі мертвий.
— Йой, небожата, та ж ви свого попа забили?!
— Та чого свою кукурудзу крав?!
— Щось чиніть, аби нас право не піймало… Повісять нас за убитого пана превелебного.
— Дайте дві стівки, щось буду чинити… Скинулися слуги і дали дві стівки.
А чоловік напхав повні бесаги струча і прив’язав попові на шию.
Так поніс його через воду лавкою… На середині перебесажив через лавку (на один бік бесаги, а на другий попа) і лишив.
Рано ледве увиділи попа і кажуть:
— Піп задавився!.. Накрав кукурудзи повні бесаги, ніс через воду, впав і задавився.
І казці кінець.