Ішов чоловік з жінкою кидати сіна. Підкидали до півсіна, сонце файно пригріло, а чоловік каже жінці:
— Я десь іду. А якби прийшов пес чи абощо, ти вильми би-с ’го била.
І пішов він. Дивиться жінка, а на неї вовк біжить. І скаче на сіно, аби її заїв. Вона ся спудилася і злапалася за остріву. А в нас давно ходили в запасках. Вовк хапнув її за запаску і врвав її. Та й утік. Приходить її чоловік та й хоче води ся напити. А вона каже:
— Онде вода.
Він п’є воду, а вона дивиться. І побачила у него між зубами нитки з її запаски. Напився він води та й каже:
— Що ти така перепуджена?
— Як тебе не було, прибіг якийсь пес та хотів мене заїсти.
— Він би був тебе не їв. То він так грався з тобою.
Тоді прийшли вони т’хаті і розійшлися, бо вона боялася з ним жити.