Мали чоловік і жінка троє дітей, два хлопці й доньку. Всі вони повиучувалися, поженилися і пішли жити в місто. А чоловік і жінка тримали собі корову і все прятали скором. Що за тиждень спрячуть, то все носили по черзі до дітей. От одного разу дідо набрав масла, сметани в бесаги і несе до старшого сина. Несе, а на дорозі здорова калабаня. І дідо придумав таке: «Давай я сяду в калабаню і обмажуся в болото. Чи невістка мені штани попере, чи ні?» Сів у калабоню і вимазався.
От підходить він до хати старшого сина. Вибігли діти, втішилися, що йде дідо, несе масло та й сметану. А дідо став перед хатою і до хати не йде. Вийшов син і питає: — Чому не йдете до хати? А дідо говорить:
— Я впав у болото і поваляв гачі. Дай мені в щось перебратися. І щоб жінка вижмакала гачі.
А син каже:
— Тату, моя жінка учителька. Вона з вас гачі жмакати не буде. Ліпше йдіть з цими бесагами і більше не приходіть.
Тоді йде дідо до другого сина. Знов приходить перед хати, а до хати не йде, бо він обмащений болотом. Діти скричали, що йде дідо. Син вийшов напроти. А дідо говорить:
— Дай, сину, перебратися, бо я впав у болото і поваляв гачі.
— Тату, моя жінка медсестра, вона ваші гачі жмакати не буде. Ліпше ідіть собі геть і таки більше не приходіть.
Тоді йде дідо до доньки. Донька вийшла з хати, а він говорить:
— Дай, небого, з чоловіка гачі перебратися, бо я упав у болото й повалявся.
Донька каже:
— Тату, мій чоловік інженер, а я фельдшер, і ваші гачі жмакати не буду. Ліпше йдіть додому, най мама жмакає.
І чоловік вернувся з повними бесагами додому. Жінка вздріла, що чоловік вернувся і тяжко несе, і вийшла напроти.
— Що це ти вернувся у повні? — питає жінка.
— Та от упав у болото і поваляв гачі. І ніхто не хотів жмакати, та й мене відрядили.
— Не біда, іди перебирайся, я вижмакаю.
І від тих пір уже дідо не ніс бесагами масло, сметану і сир, а ніс молоко до молочарні.