Як дзвони ховали

Якось  дійшли до міста Шильди чутки, що скоро буде війна. Побоюючись за своє добро, шильдбюргери насамперед подумали про дзвони на ратуші — як би їх не зняли вороги, щоби на гармати переплавити. Скликали вони нараду і чи скоро, чи довго, вирішили втопити дзвони в озері, а коли війна скінчиться, знову підняти їх з дна озера і повісити на ратуші.
Завантажили вони дзвони на великий човен, виїхали на саму середину озера і хотіли вже їх у воду зіштовхнути, але тут один шильдбюргер закричав:
— Зачекайте, братики! А як же ми це місце знайдемо, коли нам знову дзвони діставати доведеться?
— Мені б твої турботи! — відповів міський голова. Встав і зробив зарубку на борту човна.— Ось, де я зарубку зробив, тут ми їх і знайдемо.
Шильдбюргери зраділи винахідливості свого голови, зіштовхнули дзвони у воду і попливли до берега.
А через рік, коли біда минула, вони знову сіли в той самий човен і попливли дзвони з дна піднімати. І зарубку на борту човна знайшли, але дзвонів так і не змогли знайти, хоча усе озеро жердинами перетикали.