В одного жида була файна донька Сара. І дуже в ню влюбився пан. І сказав, що дав би десять возів пшениці, аби переспав з нею ніч. Жид це зачув і сказав панови:
— Йди переспи з моєю донькою. Але зробім контракт, що ти даєш десять возів пшениці.
Пан зробив з жидом контракт. І сказав жид:
— Приходь переспати ніч з моєю донькою.
Повистелював жид у ліжку найдорожчі оксамити. Там має спати його донька з паном. Та й приходить пан на ніч. Жид сказав:
— Лягайте з моєю донькою у ліжко.
Пан охоче розібрався і ляг з жидівською донькою спати. А жид засвітив велику лямпу, узяв у руки пушку, сів і сидить у тій хаті, де пан із Сарою спить. Пан кинеться * в ліжку, а жид усе каже:
— Пане, не рухайся, а спи з моєю донькою.
Пан так і переспав до рання, а старий жид з пушкою сокотив доньку й пана.
Встав пан рано і задумався. З жидівською донькою переспав — десять возів пшениці віддай. Треба даром віддати десять возів пшениці. Всі слуги питаються:
— Чого ви, пане, такі задумані?
А пан мовчить собі й мовчить. Йому дуже банно *, що даром віддасть зерно.
А в пана був слуга Іван, що пас свині. Прийшов він до пана і каже:
— Пане, чим ви так засмутилися?
— Е, Іване, вже мені набридло то, що ви всі питаєтесь у мене, чого я засмутився.
— Та скажіть мені. Може, я вас пораджу щось. Пан відповідає:
— Ти, Іван-свинопас, годен панови порадити? А Іван далі своє:
— Пане, скажіть, я вас пораджу.
— Якщо ти мене порадиш, Іване, то я дам тобі півстада свиней.
— Та ні, пане, то забагато. Я возьму одну. Лиш скажіть, чого ви засмучені.
І пан розказав Іванови все, як було. Що жид сокотив цілу ніч з пушкою і кричав: «Спать, не рухать!» А тепер треба віддавати десять возів пшениці. Іван каже панови:
— Пане, коли приїдуть жидівські фіри по зерно, щоб ви мене післали то зерно видавати.
Іван прекрасно знав, що він виграє з жидом. Бо як жид що бере в руки, то має попахати *. Приїхають жиди по зерно, Іван відкриває гамбар *, де лежить пшениця. Жид підходить, бере в гамбарі жменю пшениці і зачав пахати, чи вона не стухла. А Іван запер гамбар з пшеницею і сказав жидови:
— Спать, не рухать! Брать, не нюхать!
І жид поїхав без зерна. А пан нагородив Івана великою свинею. І на цему байці конець.