Був малий хлопчик, і щось він не послухав маму. Мама його набила, і він утік у ліс Утік і проситься в зайця до хати: — Зайчику, пусти мене переночувати, бо мене мама била. Зайчик пустив. А вночі приходить медвідь.
— Тут є хлопець!
— Нема, медведику, тут я з братиком сплю. І пішов медвідь. Тоді приходить вовк.
— Тут, зайчику, хлопець є!
— Нема, вовчику, я з братиком сплю.
Другий день шукає мама зайчика по лісови. Здибає медведя.
— Медведику, ти не вбив мого хлопчика?
— Ні.
І пішов медведик. Стрічає мама вовка.
— Вовчику, ти не з’їв мого хлопчика?
— Ні.
І пішов вовчик. Тоді мама здибає зайчика.
— Зайчиху, ти не видів мого хлопчика?
— У мого братика хлопчик спить.
— Поведи мене до твого братика.
Повів зайчик маму до свого братика, та й найшла вона хлопчика. І вже хлопчик чесно слухав маму, і мама більше його не била.