Ішла баба на торг та й несла курку на продаж. Але придивилися на то вовк з лисом та й радяться, як би від неї відобрати ту курку. Каже вовк: «Іду я». — «Іди».
Підбігає вовк іззаду та й лиш хапати курку з-під пахи, а баба обіздрилася та й курку під другу паху, а вовка каменем. Но, приходить вовк до лиса та й каже: «Не гаразд узяти, бо баба дуже уважна». — «Чекай, — каже лис, — я відберу її курку, аби не знати що». — «Добре».
Ідуть вони за бабов надзирці, а баба усе дивиться на усі боки, вовк їй дав уже страху. Але прийшла вона над потік та й сіла роззувати чоботи, бо хоче брести; поклала курку коло себе та й роззувається. Каже лис до вовка: «Ти сиди тут, не пужай баби, а я іду по курку». Та й борзо скочив до баби та й хап за чобіт, що уже один ззула, та й понад берег та у брід. А баба лишила курку та й за ним. Але лис на другім березі лишив чобіт, а сам перебрів воду та й хапнув курку і побіг у корчі. Баба вернулася, а то курки нема.