Був в одному селі управляючий у поміщика німець. Празників наших не почитав і завсігди заставляв мужиків працювати. Приходить до нього одного разу староста і говорить:
— Завтра у нас празник, працювати не можна.
— Який там празник видумали?
— Да Святого Миколая.
— А де він? Покаж мені його.
Староста приніс образ.
— Ну, ето доска, — говорить німець, — мені вона нічого не зробить. І сам буду работать, і ви не лініться.
Думали-думали мужики, як би німцю помститися і придумали зіграть з ним шутку. Знову приходить до німця староста.
— У нас завтра знову празник.
— Який такий празник?
— Да преподобного шершня.
— А де він? Покаж.
Староста повів його до дупла, де шершні водилися.
— Ось де він.
Німець став заглядати в щілину, а шершні так і гудуть.
— Ич, — говорить, — як пісні-то виспівує. Весело празнує. Ну да я його не боюся і все-таки прикажу работать.
Поки німець вслух розсуждав, шершні повилітали й давай його жалити.
— Ай-ай! — закричав він з усієї сили. — Право слово — не велю работать і сам не стану, нехай мужики хоч всю неділю гуляють.