Жила-була в одного хазяїна свинка, звали її Гаврюша. Та була вона дуже пихата і нечемна. Одного дня Гаврюша проходила мимо корови Лиски.
— Привіт, Гаврюшо, — привіталася до неї Лиска.
Але свиня не відповіла і Лиска образилася. Пройшла Гаврюша мимо кози Рози — не привіталася. Коза теж образилася, але свинка не звернула уваги. Так і пройшла мимо качок, курей, гусок, коня Буяна.
От всі у дворі вирішили свинку провчити. Домовилися, що й вони не будуть вітатися. Так і зробили. Другого дня з Гаврюшкою ніхто не привітався. Якось не по собі їй було, що ніхто не звертає уваги на неї. Так було і на третій день.
І зрозуміла тоді свинка, що треба поводитися чемно, вітатися з іншими, звертати увагу на оточуючих. Відтоді вона стала чемною, віталася з усіма.
Ось вам і казка, а мені бубликів в’язка.