Просився старець до чоловіка на ніч. А в того чоловіка не було дітей, лиш він був і жінка. Зайшов старець до хати та й каже:
— Я би хотів у вас переночувати. А чоловік йому:
— Переночуєш, але маєш мені цілу ніч байку казати. Каже старець:
— Я буду казати, але як ви мені щось перешкодите в байці, як забалакаєте, то далі будете самі казати.
Повечеряли, полягали. Каже хазяїн старцеви:
— Гай, кажи.
Старець зачав говорити:
— Повечеряв та й ляг спати, повечеряв та й ляг спати…
І говорить старець ці слова годинами. А чоловік слухає. Вже йому набридло се слухати, бо нема нічого, тілько «повечеряв та й ляг спати».
Нарешті чоловік каже:
— Буде вже сеї байки. А старець:
— Гай, тепер ви кажіть, бо ви мені перебили. А чоловік каже:
— Ото-м приймив біду на ніч, ото-м приймив біду на ніч…
Та й говорить з годину то саме. А старець уже спить. Нарешті жінка говорить чоловікови:
— Та мовчи вже з тою бідою, бо я спати хочу. А чоловік каже:
— Гай, тепер ти говори. А жінка йому:
— Який ґазда, такі гості, який ґазда, такі гості. І знову годину так говорить.
Так жінка до ранку говорила, а старець собі спав. А рано повставали, і все не спало, лиш старець добре спав. Більше той ґазда не приймав на ніч старців.