Ішов собі бог та й Святий Петро. Подивилися, а там жінка з чортом говорить. Петро каже: — Пусти мене, Боже, най я постинаю їм голови. А бог каже:
— Іди.
Петро взяв та й стяв голови чортови й бабі. Та й жаль йому зробилося. Зачав він просити бога:
— Дозволь, я складу то назад, як було. А бог сказав:
— Не треба складати, най буде так. А Петро далі просив. І бог сказав:
— Ну то йди.
Петро побіг прикладати голови. Та й з тої радости дуже поспішав та й помилився: чортову голову поклав на бабу, а бабину на чорта. Побачив Петро свою помилку та й каже:
— Ой лихо я зробив! Дозволь мені, Боже, переробити. Але бог сказав:
— Най уже буде так. Та й пішли вони.