Ходив Іван по грибки й дуже дорого продавав їх жидам.
— Іване, а коби ти нас повів на грибки? Ми би назбирали собі. А то ми тобі так дорого платиме.
— Ходіть.
І водив він жидів туди, де не було грибків. Та й ідуть вони відти, а Іван завів їх у таке драччя. Сорочки зметали, і так їх накололо там. Та й він там поколовся.
Вбила їх ніч, та й грибків не є. А де будуть спати? Іван вийшов на дуба. А вони звідають:
— А ми де?
— Ходіть сюди. Вийшов перший:
— А де спати, Іване?
— Берися до стовпа. Питається другий:
— А я де?
— Берися йому до ніг.
І чіплялися жиди єден другому до ніг, так, що зробився ланц. А той перший кричить:
— Руки мені болять!
— То поплюй у руки.
Той пустив стовпа, щоб поплювати в руки, і вони всі попадали на землю. І грибків не мали, і сильно побилися.