Іван молотив у попа жито. А в суботу приходить Іван до попа, щоб він заплатив йому. Та й каже попови: — Ви мені заплатіть за то, що я у вас молотив жито. А піп лиш головою махає. Іван йому:
— Ви мені заплатіть за то, що я у вас молотив. Чуєте? А піп говорить:
— На цім місци, де я сиджу, нічого не чути. А Іван каже:
— То пересядьмо. Я на ваше місце, а ви — на моє. Так і зробили. Іван говорить:
— Я прийшов, щоб ви мені заплатили. А піп йому:
— Знов не чую. Іван говорить:
— Ви нічого не чуєте. А чи чуєте, що я вам тепер кажу: ви прийшли до мене в хату та й чіпалися до мої жінки, а вона вас ледве виштовхнула з хати?
А піп каже:
— Я нічого не чую.
— Коли не чуєте, — говорить Іван, — то онде йде моя жінка з вашою, і вона вам усе розкаже.
А піп йому:
— Іди, Іване, до стодоли, бери мішок жита та йди додому, і аби то більше ніхто не знав.
Отак піп учув.