Був у одного чоловіка син. Виховався до двадцяти чотирьох років, а робити нічого не хотів. їхає його тато з ним у ліс по дрова. Запрягають коней, сіли на сани і поїхали оба. Тато говорить синови:
— Давай ладувати * дрова. А син каже:
— Тату, ви це робіть самі, а я не буду. Тато ладував дрова сам, а син стояв.
Приїхали вони додому. Тато скидає дрова, а син пішов до хати і виліз на піч. Попоїли і до вечеру оддихали. Понад вечір тато запрягає коней у сани і дає синови батіг.
— Сідай на сани і їхай у ліс по дрова самий. Бере тато з клинка рушницю і говорить до него:
— Приїдеш без дров — застрілю. Син сказав:
— А хто буде мені ладувати дрова?
— Закричи пару раз в лісі: «Мусе, Мусе, наладуй мені дрова на сани!» Кричи так до десяти раз, і Мус прийде.
Поїхав той у ліс, кричав: «Мусе, Мусе…» до десяти раз — Мус не приходив. Зачало робитися темно. «Мушу сам накладати», — подумав парубок і став накладати дрова на фіру сам. І привіз дрова додому. Та й каже:
— Тату, Муса не було, я сам мусів ладувати дрова. А тато йому відповів:
— Оце тобі й прийшов мус, що ти сам мусів робити.
Від тих пір почав син тата слухати і привчатися до роботи.