Жили два брати — один бідний, другий багатий. Якось бідний брат приходить до багатого і просить: — Брате, позич мені муки.
А багатий брат був скупий і муки не позичив. Каже:
— Знаєш, брате, яка в мене жінка? Буде сваритися, як я тобі позичу. Приходить бідний додому і каже:
— Спечи мені, жінко, на дорогу корж, — піду шукати роботи, щоб мати якийсь гріш.
Спекла жінка корж з останньої муки, що була в сусіку, і відправила чоловіка на заробітки.
Ішов він, ішов, поки не захопив його вечір. Вирішив чоловік ночувати в лісі під дубом, бо до села ще було далеко. Враз почув чиїсь голоси: то два розбійники ховали ключ у дупло. Почув бідний брат такі слова: «Іване, ти добре закрив двері?» — «Добре». — «А ключі добре сховав?» — «Добре». — «Ну, то ходімо скоріше доганяти своїх».
Чоловік зрозумів, що то були опришки, і пішов шукати ті ключі. Дістав їх з дупла і недалеко від дуба намацав двері. Втворив їх одним ключем, а там — золото. Далі — другі двері. Втворив їх, а там — срібла много. Втворив треті двері, а там було много хліба, муки і різного товару. Втворив послідні двері, а там стоїть пара коней, запряжених у великий віз. Набрав він взуття, одягу, муки, хліба. Поносив то все на віз і до ранку був дома.
На Великдень рано його жінка і діти приходять до церкви в новому одязі і взутті. І приносять святити повний кошик. Були там і паска, і ковбаса, і шинка, і яйця. Це дуже здивувало жінку багатого брата. Закінчилася служба Божа, прийшли багач з жінкою додому, а вона не дає ’му спокою:
— Іди, чоловіче, запитайся в брата, де він набрав такого багатства, бо ще вчора не мав кусника хліба і муки на паску.
Приходить багатий брат до бідного і каже:
— Не гнівайся, брате, що-м не хотів тобі муки позичити. Але скажи мені, де-с дістав таке багатство.
Бідний каже:
— Не радив би-м тя, брате, іти туди, де я був. Але як так дуже хочеш, то скажу тобі. Іди за третє село. Дійди до лісу і сховайся під великого дуба з глибоким дуплом. В тім дубі будуть сховані ключі. Возьми ті ключі і одпирай ними двері, які найдеш недалеко від дуба. Але вважай, бо там живуть опришки.
Прийшов багатий т’хаті та й розказав жінці. Вона, довго не думаючи, відправила його в дорогу. Запряг чоловік коні й поїхав. Приїздить до лісу вже під вечір. Сховався під дуба і чекає. Ая, ідуть двоє і говорять межи собою. Чоловік зрозумів, що то опришки, перечекав, поки вони пішли, і став шукати ключі. Намацав їх у дуплі. Недалеко увидів вхід до тих пивниць. Йой, що він там увидів! Якого там золота було, якого срібла! Аж ’му очі порозбігалися. Загрузив він то все добро на фіру, аж чує — один опришок ’му каже:
— А, то ти, пташку?
І били його опришки, поки не вбили. Кинули його на фіру, і коні привезли його на рано мертвого додому.