Не стало лісовим звірам спокою від лисиці: одного перехитрить, другого обдурить, тут урве собі ласий шматок, там посміється з когось на втіху всьому лісу.
Не було в окрузі жодного звіра, який не постраждав би від неї. І ніхто не міг придумати, як провчити негідницю.
Мавпа думала-думала, кривлялася, пихкала і нарешті знайшла спосіб покарати лисицю. Від радості вона перекинулася через голову і, зіскочивши з дерева, розповіла про все зайцеві, що мешкав під деревом у норі. Той вислухав її і закліпав очима.
А якщо заєць кліпає очима, то він не дуже вірить.
– Ходімо знайдемо лисицю, – сказала мавпа. – Ти сядеш збоку і побачиш все на власні очі. Мавпа знайшла лисицю, вклонилася їй і запитала:
– Шановна, чи знаєш ти, що на світі найсмачніше? Почувши про смачне, лисиця нагострила вуха.
– Найсмачніше? Це цікаво, – сказала вона. – Що ж найсмачніше? Ти знаєш?
– Тільки сьогодні дізналася, що найсмачніше на світі це кінське м’ясо. Жаль тільки, що його дуже важко здобути. Якщо хочеш спробувати, треба спочатку міцно прив’язати свій хвіст до хвоста коня.
– А навіщо? – Запитала лисиця.
– Якщо коня не прив’язати, він втече, не наздоженеш! – відповіла мавпа і тихенько додала:
– І, якого я щойно коня бачила! Лежить на лузі і спить… Вислухавши мавпу, лисиця спочатку задумалася, а потім прикинулася байдужою:
– Треба ще перевірити, чи так це вже смачно! Ми з тобою поговоримо про це пізніше, а поки що нікому ні про що не розповідай!
І змахнувши своїм довгим хвостом, лисиця втекла. Але втекла вона недалеко. Мавпа залізла на дерево і побачила, що лисиця тихенько підкрадається до сплячого коня. Кінь цілий день працював, дуже втомився і тому міцно спав. Лисиця підкралася до нього і обережно зв’язала свій хвіст з її хвостом. І вп’ялася зубами в круп коня.
Кінь у цей час бачив солодкий сон, але, відчувши сильний біль, він миттю схопився на ноги і, не розібравшись що до чого, кинувся бігти.
На бігу він скинув з себе лисицю і потягнув її по траві – бо лисячий хвіст був міцно зв’язаний з кінським.
А це було вже зовсім не смачно! Лисиця не знала, як урятувати свою шкуру, але й розлучитися з розкішним хвостом їй теж було шкода.
А весь цей час за лисицею спостерігала з дерева мавпа. Від радості вона плескала в долоні і високо підстрибувала на гілці. Стрибала, стрибала, та раптом оступилася і полетіла вниз! Вона так сильно вдарилася задом об землю, що в неї на цьому місці виросла велика червона гуля!
Заєць, дивлячись на все це, так сміявся, так реготав, що в нього верхня губа трісла.
Ось з того часу і до цього дня у мавпи червоний зад, у зайця порвана верхня губа, кінь ніколи не наважується спати лежачи і спить тільки стоячи, а у лисиці на рудому хутрі бурі плями – пам’ять про те, як її кінь тоді по землі протягнув .
Нехай ця казка навчить і тебе дечому. Знай, що за зло тобі злом і заплатять.
Про небезпеку і уві сні не забувай. Удачі радуйся в міру, а то можна й оступитись.
Ну, а станеш веселитися – згадай про зайця з порваною губою!