Був собі один бідний селянин. Щороку їздив він до Гавани, аби поласувати там яєчнею з двох яєць.
Якось у корчмі йому заявили, що торік він не розплатився за яєчню, і почали правити з нього стільки грошей, на які можна було б ласувати яєчнею протягом цілого року. Селянин, звичайно, платити не хотів, і тоді його потягли до судді. Той почав допитуватись:
— Чому ви так довго не приїздили до Гавани й не хочете віддавати борг за яєчню?
— Сеньйоре суддя,— відповів селянин,— я не міг вибратися раніше, бо підсмажував кукурудзу, призначену для посіву.
— А хіба можна сіяти підсмажену кукурудзу? Вона ж не зійде!..
Селянин і собі запитав суддю:
— А хіба можна правити з чоловіка гроші за яйця, з яких навіть курчатко не вилупилося, бо їх з’їдено ще торік?