Це було давно-давно, коли солдати служили по двадцять п’ять років. Відправилися солдати в літній лагер. А там близько жив з бабою дід Сава. Солдати познайомилися з ним і заходили до него. Зарубав той дід кабана, а сало склав на поду в ящику. Рішили солдати то сало вкрасти і прийшли до діда. Одні заговорювали діда надворі, а їхній товариш тим моментом заскочив у сіни, виліз з мішком на під і там заховався.
Прийшов вечір, дід драбину забрав, двері замкнув і положився з бабою спати. Солдат на поду переклав сало у мішок. А драбини нема. Солдат з тим салом так і скочив униз. Дід почув — щось бухнуло.
— Хтось в сінях є, — каже дід бабі.
Вийшов дід, а солдат стоїть у сінях з мішком на плечах та й каже:
— Діду Саво, вам чорт сало передав.
— Не треба мені, — каже, — від чорта сала. Іди собі з ним. Та й пішов солдат з дідовим салом.