Дюбився піп з чужою жінкою. А чоловік їм був на заваді, і хотіли вони його якось збутися. Хоч на деякий час Порадилися вони, і каже жінка чоловікови, що слаба. — Привези мені з моря піску, то я би подужала. Пустився чоловік у дорогу до моря та й стрітив цигана.
— Куди йдеш, чоловіче?
— Іду, — каже, — шукати ліків, бо слаба моя жінка. Каже циган:
— Чоловіче, я тебе пораджу. Ти залізь у цей міх, що я тут маю. І будеш видіти всю правду про свою жінку.
Заліз чоловік у міх, і поніс його циган до його хати. Та й поставив чоловіка з міхом під лаву. А той циган усе до тої хати ходив, щоби грати жінці й попови на скрипці, бо вони любили під ту музику гуляти. Чоловік під лавою в мішку, а жінка з попом гуляє в хаті. Гуляє та й співає:
Мій чоловік Григорій
Пішов піску до морей.
Ой пішов, ой пішов,
Та й коби він не прийшов. А циган грає їм на скрипці та й приспівує:
Чоловіче Григорій,
Маєш ніж при собі,
Пори міх на собі
Та вилазь із міха.
Що ж то буде за втіха!
Гопа-цупа, гопа-дра,
Жінку — раз, попа — два. Розпоров чоловік міха, вискочив та як дав попови й жінці, то більше вони ніколи не збиралися докупи.