Мав циган сина і хотів його перевірити, чи він може самостійно жити. І каже:
— Біжи, сину, до сусіди і принеси кусак солонини. Але щоб ти не випросив, і не вкрав, і не позичив, і не віддавав ту солонину.
Пішов син до сусіди (а вони дуже добре з тою сусідою жили) і
— Дайте мені кусак солонини, але щонайкращий.
Жінка подала кусак солонини, і він пішов до хати. Трохи з тою солониною у себе в хаті посидів та й вертається і подає їй. Жінка зацікавилася:
— Ти мені скажи, нащо ти брав цю солонину?
— Ай, — каже, — тато їхав на кони верхи та й нашурував собі зад.
А я лиш цею солониною пошурував йому те місце і вам вертаю назад.
Жінка каже:
— Тьху! Нащо мені цеї солонини, як ти нею своєму татови зад мастив? Бери її собі.
То він і поніс солонину додому, не випрошену, не вкрадену, не позичену, і так, щоби не вертати.