Прийшов циган до попа та й каже:
— Отче, що, якби ми пішли вкрасти до віта свиню? А піп каже йому:
— Цигане, це не пасує для мене.
— Ви лиш ходіть зо мною. Ви не мете нічого робити.
Пішли вони до віта, залізли в карник, свиню там задушили, принесли до попа, обшмалили і поділили по половині: половину попови, половину циганови. Але каже циган:
— Отче, я все лишаю у вас. Бо завтра віт закличе поліцію, і в мене будуть шукати, і найдуть. А до вас хто прийде шукати?
Рано встала вітова жінка, до карника — свині нема. Пропала. Віт викликав поліцію, зачали шукати. В цигана були кілька разів — нічого не найшли.
Приходить циган до попа й каже:
— Отче, половину свині давайте, а половина вам.
Та й забрав половину свині. А тоді пішов до віта та й каже:
— Ви знаєте, хто у вас свиню вкрав?
— Та нє, не знаю, — каже віт.
— Дайте п’ять центнерів пшениці, і я вам скажу, хто вкрав.
Віт упряг коні, взяв п’ять центнерів пшенички на фіру, завіз до млина, змолов і привіз циганови готовеньку муку. А циган каже:
— Знаєте, хто вкрав? Піп. Каже віт:
— Не може цего бути.
Пішла чутка по селі. Піп дізнався, що циган сказав. Приходить він до цигана.
— Цигане, що ти доброго наробив? А циган каже:
— Отче, дайте ще ту другу половину свині, і нічого вам не буде. Але принесіть, бо я не годен нести.
І піп заніс. А віт заскаржив його до суду. Прийшов термін на суд циганови й попови. Приходить піп до цигана знов.
— Цигане, що ти доброго наробив?
— Отче, нічого вам не буде. Приходять вони на суд. Питає судия віта:
— У вас пропала свиня? Віт каже:
— Пропала. Тоді й тоді.
— Маєте свідка? Знаєте, хто вкрав?
— Маю. Цигана. Питає судия цигана:
— Ви знаєте, хто вкрав свиню?
— Знаю, пане судия. Я вам розкажу, як то було. Прийшов я до попа. Кажу: «Отче, як би ми пішли свиню вкрасти у віта?» А піп каже: «Цигане, це не пасує для мене». — «Ви нічого не мете робити, лиш ходіть зо мною». Пішли ми оба з попом, залізли в карник, свиню задушили, занесли її до попа, обшмалили. Поділили все по половині, і лишився хвіст. Піп собі хоче того хвоста, а я собі. А я сказав: «Отче, ви ловіть хвіст за оден конець у зуби, а я за другий, і тягніть ви до себе, а я до себе. Хто кілко урве, то й буде його». Ви знаєте, пане судия, як то ся стало? Я добре потяг зубами, хвіст урвався та як ударив мене в голову, то я й пробудився. Судия каже:
— Цигане, це тобі сон такий снився?
— Сон.
— То будьте здорові і йдіть додому. І по судови.