Одна жінка назбирала в лісі грибів, принесла додому і зварила їх на вечір. А чоловік косив цілий день у полі. Приходить чоловік додому, поїли вони обоє грибів і чоловік ляг у хаті спати, а жінка пішла на стайню. А до неї прийшов любас.
Рано чоловік устав та й пішов на стайню по косу. І вздрів там чотири нозі. І думає: «Що ж то таке? Мало бути в жінки дві нозі, а я бачу чотири. То мені двоїться в очах». І пішов собі в поле косити.
А жінка встала і пішла до сусіди, до свої куми.
— Що я маю робити? Чоловік має мене бити, бо я спала з любасом на сіні, а він побачив наші ноги.
А кума питає:
— А що він їв сночі?
— Грибів.
— Не бійся нічого. Я тебе вирятую з цего. Пішла кума в поле, туди, де той косив. Та й каже:
— Боже помагай, три косарі!
А він косить і нічого не відповідає. Відтак вона каже:
— Боже помагай, два косарі! Він мовчить.
— Боже помагай, оден косар, — каже кума.
Він перестав косити. Вона підійшла ближче, а він каже:
— Чого ви кажете то «три», то «два», то «оден»? А вона каже:
— То мені так у очах двоїлося, бо я їла сночі * грибів.
— І я їв сночі грибів, — каже чоловік. — Та пішов на подрю * брати косу і мені привиділося чотири нозі. І мав задурно жінку бити. Дай вам Боже здоров’ячка, кумко, що ви мені це сказали.