Жінка казала, що її чоловік дурний, а він її за то бив. Бив та й бив, а вона на него все «дурний» та й «дурний». То він ся взлостив, злапав її за коси і вирвав багато волосся. А вона то волосся собі приклала, аби незамітно було, скликала людей і каже:
— Ану, подивіться. Він каже, що мені голову обмикав. У мене голова ціла, а він кобилі півхвоста вимикав. Що дурний, то дурний.
А в склепі була риба, і жінка купила кілограм. Він у городі орав, а вона підверла живу рибу під дернинку. Він над’їхав та й дернинку перевернув. Та й у крик:
— Я рибу виорав! Я рибу виорав!
Люди позліталися, а вона вхопила ту рибу та й умила — так, щоб він не видів. Та й каже:
— Люде, та як це може бути, щоб він рибу виорав? Та я її купила. Всі підтверджують:
— Купила.
— Ти, чоловіче, такий дурний. Треба йти до ворожбитів, аби тобі щось помогли, бо ти — дурний.
А чоловік забив собі то в голову. І де ходить, все про то думає і не пам’ятає, що робить. А вона знов каже:
— Треба кудись піти і за тебе поговорити, бе-с ти голову вилікував. І він на то погодився. Пішла вона. Зачерла в потоці води і принесла йому. Він ту воду випив, а вона каже:
— Сказав ворожбит, що тобі треба зробити так. Як люде будуть у неділю йти з церкви, ти візьми мазницю з шміром і квач і кожного маж тим квачем по кожусі. Тоді тобі буде зовсім добре.
Він так і зробив. Люде йдуть з церкви, а той став та й кожного маже по кожусі. А як хто обернеться сваритися, то цей його по обличчі, по пазусі тим квачем. А оден сильний молодик обернувся та як його махнув, та й убив.
Похоронили його, та й усі посвідчили, все село посвідчило, що він був дурний, то й ніякої кари не було тому, що його вбив. Повірте, нічого не було, бо село посвідчило, що дурний.
Отак жінка зробила чоловіка дурним.