Зібралася одна жінка в дорогу. Набрала в торбу багато хліба і пішла. Іде та й іде — заморилася. Стало дуже важко нести і жінка почала викладати по одній хлібині, щоб ноша легшою була.
Одну хлібину виклала — пішла далі, другу виклала — знову пішла далі. Але їй усе важче і важче стало йти. Уже й хліба в торбі не залишилось, перекусити навіть нема чого. Охляла зовсім. Стала жінка і думає собі: „Вертатимусь та збиратиму хліб назад у торбу».
Так і зробила. Позбирала весь хліб, поїла хліба, добавилось у неї сили, і жінка знову пішла своєю дорогою. Іде та й каже сама до себе:
— Виходить, не я хліб несу, а хліб мене несе.
Отаку силу має хліб.