Жила-була сова. Якось вона сильно захворіла і не могла вилітати з гнізда за їжею. Тоді звернулася сова до яструба:
— Яструб-батир, зроби добре діло — допоможи мені.
Погодився яструб. Він почав годувати хвору сову та лікувати її. Видужала сова.
Якось вони разом вилетіли на полювання, але нічого не змогли зловити. І тут сова задумала недобре. Говорить вона яструбу:
— Я хочу їсти і тому з’їм тебе.
— Як же так? — здивувався яструб. — Я тебе виходив, коли ти була хвора, я врятував тебе від смерті, а ти хочеш відповісти злом на добро!
— Тільки дурень на добро відповідає добром, — сказала сова. — Хіба ти не знаєш, що дбати треба тільки про себе!
І сова збиралася кинутися на яструба. Розгнівався яструб, згорнувся грудочкою і злетів у небо. Потім, розпластавши крила, кинувся вниз і вчепився кігтями в невдячну сову. Впала сова на землю і випустила дух.