Колись жив поблизу Фучжоу маленький хлопчик на ім’я Юн Су. Батько його помер, залишився він один з матір’ю. У будинку у них було бідно і порожньо. Бувало не можна було знайти навіть жменьки рису.
Прийшов час Юн Су вчитися, а у нього не було ні паперу, ні туші, ні пензликів для писання. Однак Юн Су твердо вирішив: «Буду вчитися!» І став думати, як обдурити злидні.
На ранок він прийшов до багатого сусіда і сказав:
– Я чув, ви шукаєте працівника в будинок. Візміть мене! Років мені не багато, це правда, але ж я багато й не прошу: дозвольте мені зрідка лише дивитися, як вчаться ваші сини, і я буду задоволений.
Багач зрадів: прийшов безкоштовний працівник! І погодився.
З ранку до вечора працював Юн Су в будинку багатія. Всю брудну і важку роботу залишали йому. Але зате Юн Су міг зрідка заглядати в книги, за якими навчалися діти господаря. А іноді вдавалося прослухати і цілий урок: прийде вчитель – а Юн Су сховається в кут і слухає. Так і вчився.
Через рік почав вже сам розбирати слова. Але ось біда – писати не вмів! Не було на чому. Задумався Юн Су: як тут бути? І придумав.
Жив Юн Су зі своєю матір’ю в маленькому будиночку на самому березі моря. Хвилі цілий день рівняли тонкий морський пісок. І ось Юн Су взяв довгу палицю і прийшов на берег моря. Швидко намалював на піску слово. Накотилася хвиля – і все змила. Намалював знову – і знову все змила інша хвиля. Так він міг нескінченно писати без пензлика і паперу.
Але тепер стало йому не вистачати книг.
Одного разу Юн Су підійшов до свого багатого господаря і сказав:
– Я працював на вас безкоштовно – тепер хочу просити про плату. Однак якщо ви дозволите мені читати ваші книги, я згоден працювати у вас так само ще рік.
Господарю шкода було втрачати такого вигідного працівника, і він дозволив.
Тепер у Юн Су були книги. Дуже часто йому доводилося працювати допізна, а вчитися тільки вночі. Він був такий бідний, що не міг купити навіть гасу для лампи.
Однак Юн Су не здавався. Коли світив місяць, він читав і писав при місячному світлі. А коли місяця не було, Юн Су набирав в траві світлячків і клав їх у паперові ліхтарики. При слабкому світлі живих світлячків завзятий Юн Су продовжував читати ночами.
Пройшло багато років. Юн Су домігся свого – він став великим ученим. І до сих пір люди згадують завзятість маленького бідняка Юн Су.