Біг пес повз м’ясну крамничку, схопив кістку й ну тікати. Озирнувся, бачить, за ним женуться такі самі голодні собаки.
Він щодуху кинувся до річки й побіг через міст. Унизу загледів ще одного пса з величезною костомахою в зубах. А то було не що інше, як його відображення у воді.
«Ого! В нього кістка більша, ніж у мене!» – подумав пес, кинув свою знахідку й скочив з мосту в річку. Аж тоді вже збагнув, що погнався за примарною кісткою і втратив ту, яку мав у зубах.