Був хлопець та й пішов у ліс за грибами. Дивиться, а там чиїсь крила стоять під деревом. Він уже не шукає грибів, а став та й стоїть коло тих крил. Дивиться — така файна дівка ходить і шукає квітів. Прийшла вона д’нему та й каже:
— Віддай мені крила.
— Не віддам.
— Чому?
— Хочу, аби ти йшла зо мною.
— Я не піду. Як я маю йти з тобою? Ти ж не годен так обійтися, аби щось мене не запитав.
— Я не буду питати.
— Най буде, я піду з тобою, але би ти мене нічого не питав. Що я буду робити, най роблю, а ти нічого не питай.
— Добре, не буду.
Договорилися вони, пішла вона з ним і стала його жінкою. Прожили вони рік, і народилася в них дитина.
Було, що було, та й дитина заслабла. Та й умерла. А жінка так співає, що співає. Як несли ту дитину ховати, вона цілу дорогу співала. Прийшли т’хаті, чоловікови хочеться спитати її, чого вона співала, але не може зважитися.
А в него була стара мама. І вмерла вона. А молода жінка лиш голосить та й голосить і від мертвої баби не відступає. Його так кортить знати, чого вона там співала, а тут плаче, але не питає він, жде, щоб уже поховали бабу. Несуть її на цвинтар, а молода жінка цілу дорогу йде та й голосить. Нічого не робить, лиш голосить. Поховали бабу, прийшли т’хаті, відправили людей. А він і питає її:
— Скажи мені, жінко, що це має значити, що вмерла твоя рідна дитина, а ти нічого не плакала, лиш співала, а як моя мама вмерла, то ти так голосила?
А вна каже:
— Я тобі казала, чоловіче, аби ти мене нічого не питав. Але як хоч’ знати, я тобі скажу. Як умерла дитина, то прийшли ангели та зачали грати в трубки. То так було радісно, що не годна-м тобі сказати. Внеси мені мої крила, то я тобі скажу й за маму, як то було.
Він виніс її крила і поставив перед неї.
— …А як умерла баба, то я не годна була ся дивити, як прийшли чорти й шпиґали її ґральми. Як я заголошу, то вони відступляться, а як мовчу, вони далі шпиґають. Того я й голосила. Ти хотів знати — я тобі сказала. Але я тебе просила, би ти мене не питав. А ти мене не послухав. Та й дай ти, Боже, здоров’я та й життя.
Взяла вона крила на плечі та й пішла. І він лишився без жінки.