Було дванадцять живанів. Вони ходили, ходили в горах, що їм треба, прийдуть, заберуть. І єден вирішив залишити їх і в єднім селі женився. Він жив у селі, і його поставили церківником. Зайшли живани до нього й говорять:
— Ми прийдеме, як будуть у церкві гроші.
— Добре, приходьте.
Він зібрав своїх товаришів, з тих, що до церкви ходять, привів їх до церкви та роздів до голого. І єдного в єдну закутану поставив, другого в другу закутану, третього в третю та четвертого в четверту. І всі чисто голі.
А живани прийшли й почали молитися богу. Та й кажуть:
— Кілько ми по церквах ходили, а ще таких голих святих не виділи.
Та й пішли касу розбирати, гроші. А єден голий гойкає:
— То мій ґрейцар! А другий:
— То мій ґрейцар!
Всі чотири так гойкали. І живани напудилися та ще й свої гроші, що мали з собою, в церкві лишили. І повтікали. Грошей много було, церква стала багата.