Жили колись на світі коні, а ослів і близько не було. Але серед коней виявився один на диво забудькуватий кінь. Якось прийшов він до Бога і каже:
– Боже! Будьте ласкаві, скажіть, як мене звати?
Подивився на нього бог і відповідає:
— Тебе звуть Кінь!
Не минуло й двох днів, кінь знову забув своє ім’я. Знову прийшов він до Бога і попросив нагадати йому, як його звуть.
Бог був у гарному настрої. Усміхнувся він і сказав:
— Тебе звуть Кінь. Але не будь таким розсіяним, більше не забувай своє ім’я і не турбуй мене даремно. У мене і без тебе багато справ.
Помотав Кінь головою на знак подяки і пішов.
Ще кілька днів минуло. І от якось уночі прокинувся Кінь і ніяк не може згадати своє ім’я! Думав, думав, але все без толку. Засмутився Кінь і вирішив ще раз сходити до бога, запитати, як його звуть.
Цього разу бог був у поганому настрої, а коли дізнався, навіщо з’явився Кінь, розсердився.
– Осел, ось ти хто! – закричав бог у серцях. – Зрозумів? Осел та Ослом залишишся!
І бог приробив коневі довгі вуха, щоб той краще чув, що йому кажуть.
З того часу й з’явилися на землі довговухі осли.