Давно-давно були такі мухи, що як укусять чоловіка, то чоловік умирає. І чорт видумав тютюн: як його закурити, то муха до чоловіка не наближається. Засіяв чорт тютюном ціле поле. Іде тим полем чоловік, а чорт кричить:
— Ей, чоловіче добрий, куди ти їдеш? Тут мій посів. Підходи до чоловіка і каже:
— Вгадай, що це за бур’ян я посіяв?
А чоловік зроду не бачив тютюну і не знає, що це. Чорт каже:
— Даю тобі строк до завтра. Як завтра не скажеш, що це за бур’ян, то вб’ю тебе.
Приїхав чоловік додому і зажурився: завтра чорт має його убити, бо він не знає, що то за бур’ян. Іде Іван дорогою і так зажурився: завтра має його чорт убити. Що робити? А назустріч йому баба.
— Чого ти, Іванку, зажурився?
— Біда, бабусю. Їхав я сьогодні полем і заїхав у якийсь чортівський посів. Я не знаю, що там чорт посіяв, а він сказав: як до завтра не буду знати, що то він посіяв, — вб’є мене.
Баба каже:
— Іване, що дасиш мені, як я скажу тобі, що то за бур’ян?
І згодилася баба помогти Іванови за сто карбованців золотом. Іде баба на другий день на то поле і починає вимикувати посіяний чортом бур’ян. А чорт біжить та й кричить:
— Бабо, що ти робиш?! Це ж я тютюн посіяв!
— Що за тютюн? — питає баба. — Що з ним робити? А чорт їй:
— Ти ж знаєш, що є такі мухи, від яких люди вмирають. А як мати дим від цего тютюну, то пустиш такий дим — і всі мухи тікають.
Приходи баба додому і каже Іванови:
— Як підеш у поле, кажи чортови, що то — тютюн, що дим від него відганяє мух.
Пішов Іван у поле, а чорт питає:
— Ну, Іване, що це за бур’ян? А Іван каже:
— Це — тютюн.
— Нащо цего тютюну? — питає чорт.
— А від тих мух, що кусають та люди вмирають.
— Добре, каже чорт, — як угадав, то йди додому.
Іван прийшов додому і заплатив бабі сто карбованців. Відтоді люди від мух не вмирали, і стали багато курити.