В одному приході не було батюшки. Зібрались миряни батюшку вибирати. Вибирали з чоловіків, а тут прийшов чоловік Пахом. Всі миряни до нього:
— Будеш, Пахом, нашим батюшкою!
— Ну що ж, буду, то й буду.
От новий батюшка і говорить:
— Ну, миряни, слухайте! Сьогодні субота, а завтра неділя. Приходьте до служби. Що я робитиму, те і ви.
— Добре, батюшко.
У неділю зійшовся люд, почав батюшка службу. Сторож подав йому кадило, а в кадилі вугілля так і горить. Взяв батюшка кадило та й почав ним махати. Махав, махав, а вугілля вискочило з кадила та батюшці в чобіт.
Пішов батюшка ногами тупати. Він тупоче, і люди тупочуть. Вугілля далі пробирається. Батюшка нічого зробити не може, на землю плюхнувся, ноги доверху та й брикається, щоб жарина випала. І всі миряни попадали на землю, ноги попіднімали і собі брикаються.
Один чоловік вийшов з церкви, а другий іде та й питає:
— Служба вже відійшла?
— Ні, не відійшла. Тупотіння відійшло, а тепер брикання почалось.