Жаба квакала від ранку до вечора. Та побачила бузька і зараз замовкла та сховалася в ставі.
— Не ховайся, золота співачко! — каже бузько. — Я приходжу здалека, бо хочу послухати твого солодкого голосу.
— Ти прийшов, бузьку, здалека, — відповіла обережна жаба, — не щоб слухати мого голосу, тільки щоб з’їсти мого м’ясця!
Приємно говорить підхлібник, але мудрий не слухає того.