Один циган піймав молоденького медведика, приручив його до себе і вимуштрував його робить всякі примхи. Медвідь виріс, звикся з чоловіком і слухавсь його. Циган ходив з ним по селах і дурив там баб. Медвідь викомарював разні комедії; показував, як п’яні валяються, як баби ідуть на роботу, як з роботи, і інше… Циган дурив баб не раз і ліками. Завіряв, що кого медвідь помаца лапами, той одужа. Баби, розуміється, вірили і давали себе в лапи кудлатого лікаря. Баба ляже на долівку, а медвідь як почне топтать її лапами… Дурні баби награжали цигана полотном, салом, яйцями і всякою всячиною.
Одного разу циган ішов з медведем з одного села в друге. Дорога була дальня. Циган наморивсь, одійшов трохи од дороги, ліг опочить, а медведеві сказав: «Ти ж гляди, Михайло, нікого до мене не підпускай, всіх гони од мене подальше, а хто не послуха, того бий». — «Добре, хазяїн, нікого не підпущу, спи собі…»
Циган заснув, а медвідь сів над ним і очей з його не зводив. Не вспів циган гаразд заснуть, як уже причепилась до його муха Спочатку муха сіла циганові на ніс. Медвідь кивнув лапою. Муха з носа злетіла і сіла на щоку. Медвідь знов махнув лапою. Муха піднялась, повертілась, повертілась над циганом і сіла йому на лоб. Медвідь розсердився і каже: «Погоди, бісова личина, я тебе научу, як дратувать мене!» Розмахнувсь з усієї сили, як торохнув цигана каменюкою по лобі, — циган і не колихнувсь. Медвідь зажурився, жалко йому стало свого хазяїна. А муха почала з його глузувать: «Ех ти, кудлатий дурень! Ти думав мене вбить, а свого хазяїна попав! От так услужив, нічого казать. Застав дурня богу молиться, а він і лоб проб’є, або, як кажуть: «Услужливий дурень страшніший ворога».