Жили дід і баба. Не було ні однієї хвилинки, щоб вони не посварилися. Якось пішла баба до сусідки і розповіла про свою біду. Сусідка і каже:
— Є у мене чарівна водичка. Як стане дід сваритися, візьми в рот водички і дід замовкне.
Прийшла баба додому, а дід давай лаятися:
— Де була? З ким була? Що робила?
А баба взяла та набрала повнісінький рот води. Дід бачить, що діла нема та й заспокоївся сам.
З тих пір вони ніколи не сварилися, бо баба завжди з собою чарівну водичку носила.