Жили собі чоловік і жінка. Добрі люди були, трудолюбиві, та тільки ніколи нікого до кінця не слухали. Хто що їм не говорив, вони завжди кричали:
— Знаємо! Знаємо!
Якось приходить до них незнайомий чоловік і приносить халат.
— Якщо надіти цей халат і застебнути один ґудзик, — сказав чоловік, — то піднімешся на один метр від землі. Якщо на два ґудзики — то на два метри, а якщо на три — зовсім у небо полетиш.
Замість того, щоб запитати, як же назад повернутися, чоловік закричав:
— Знаємо!
Одягнув він на себе халат, застебнувся одразу на всі ґудзики і полетів у небо. Тут жінка злякалася, ойкнула і побігла, біжить і щосили кричить:
— Дивіться, дивіться! Мій чоловік летить!
Так бігла вона, поки не впала у безодню, якої не бачила, бо весь час дивилася в небо. На дні безодні текла річка. Тут вмить жінка перетворилася в рибу. Чоловік став орлом і має такий зір, що з височини бачить, як його жінка-риба плаває у воді.