Жили собі дід з бабою, старі такі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив, ходив і нічого не вбив. Аж дивиться, криниця. Він узяв напився води, а тоді ще й умився і став молодий. Тоді він зараз же йде додому. А баба його насилу впізнала.
Дід послав бабу, щоб теж умилась та помолоділа. А баба зраділа, побігла і нема її. Дід ждав-ждав, а баби все немає. Пішов він тоді до криниці її відшукати. Прийшов до криниці — нема, тільки якась дівчинка цяцьками грається.
А то ж і була баба. Як прийшла вона до криниці, та як допалася до води, то вмивалась, аж поки дитиною не стала.