Жили собі дід та баба. У їх була онучка, Жучка і котик. От баба і каже дідові: «Посади, діду, яблуньку під полом (постіллю)». Дід посадив.
Росте яблунька і виросла під піл Баба і говоре: «Прийми, дідусю, піл, хай яблунька росте». Дід прийняв. От яблунька росте і росте і виросла під саму стелю. «Продирай, діду, стелю, щоб яблунька проростала».
Дід продрав. Росте вона і підросла під стріху. «Розбирай, дідусю, стріху, нехай яблунька росте та вродяться яблучка».
Дід розібрав стріху, а яблунька все росте та росте і виросла під саме небо. Тоді баба напалася на діда: «Роби, діду, драбину, поліземо яблучка рвати».
Зробив дід драбину, приставив до яблуньки, поліз на драбинку, за дідом — баба, за бабою — онучка, за онучкою — Жучка, за Жучкою — котик. Вирвав дід яблучко, покуштував, дав бабі, баба — онучці, онучка — Жучці, Жучка — котикові, а котик укусив та й поніс і підніс тобі *… під ніс.
* Тут називається ім’я дитини, якій розповідають казку (примітка записувача. — /. Б.).